Благотворительный фонд "Здоровье женщины и планирование семьи"

Демографічні показники, 1996

Населення, на початок 1997 року (млн.)	50,9
Міське населення (%)	68
Сільське населення (%)	32
Густота населення (чол. на 1 км. кв)	84,3
Склад населення за статтю (%):
чоловіки	46
жінки	54
Віковий склад населення (%):
молодше працездатного віку	21
працездатного віку	56
пенсійного віку	23
Етнічний склад населення (%):
українці	73
росіяни	22
інші національності	5
Загальні коефіцієнти природного руху населення (┴):
народжуваності	9,1
смертності	15,2
природного приросту (зменшення)	-6,1
Середня тривалість життя (років);	67,1
чоловіків	61,6
жінок	72,8
Зниження за період 1989-1996 рр. (років)	-3,9
Шлюбність (%о)	6,0
Розлучність (%о)	3,8
Економіка
Реальна зміна валового внутрішнього продукту (ВВП), 1995 (%)	-12.2
Індекс споживчих цін (разів)	1,4
Рівень зайнятості (населення віком 15-70 років, %)	64
Рівень зареєстрованого безробіття (%)	1,3
Рівень прихованого безробіття (%)	30
Зміна продуктивності праці, 1995	-4,8
Розподіл зайнятого населення (%):
Промисловість	23,0
Сільське господарство	21,5
Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування	10,7
Охорона здоров'я, фізкультура та соціальне забезпечення	6,4
Витрати держави у % до ВВП за 1995 рік:
Освіта	5,9
Охорона здоров'я	5,9
Частка сукупного доходу домогосподарств, що витрачається на харчування (без алкогольних напоїв, %)	61,3
Частка оплати праці у сукупному доході домогосподарства (%)	40,3

Загальна характеристика шлюбно-сімейної ситуації

До найбільш гостропроблемних деформацій і структурних зрушень у шлюбно-сімейній сфері, які є проявами демографічної кризи в Україні, відносяться: зниження рівня показників шлюбності та підвищення розлученості і овдовіння; в умовах загального регулювання народжуваності, планування сім'ї спостерігається поширення бездітності та безшлюбного материнства; розповсюдження офіційно не оформлених статевих та шлюбно-сімейних стосунків, збільшення кількості дітей-сиріт; зростання питомої ваги неповних сімей (мати, рідше батько, з дітьми). Але у порівнянні з іншими країнами Східної Європи в Україні люди одружуються набагато охочіше. Проте і за інтенсивністю розлучень Україна набагато випереджає інші країни Східної Європи (за винятком Росії). Згідно з традиціями шлюбно-сімейної ментальності, 88,6% українського населення проживає сім'ями. Число сімей в Україні становить понад 14 млн.

В кризових умовах кількість шлюбів на кожну 1000 чол. населення в Україні зменшилась з 9,5 у 1989 і 1991 роках до 7,6 у 1992, 7,7 у 1994 і 6,0 у 1996 роках: розлучень-зросла з 3,7 у 1989 і 1990 роках до 4,3 у 1992 році, 4,0 у 1994 і 3,8 у 1996 роках при 4,9 у містах і 1,9 у селах. Розлучення більш розповсюджені у містах, особливо великих. Порівняно із сусідніми країнами, внутрішньосімейні зв'язки в Україні слабкіші. Наслідком розлучень є, перш за все, труднощі з матеріальним утриманням та батьківським вихованням дітей. Близько 1,5 млн. дітей у віці до 18 років (13,5%) виховується у неповних сім'ях переважно матір'ю. Частка неповних сімей у 1989 році у містах (14,8% ) була вищою, ніж у селах (10,8%).

Серед сімей з дітьми у віці до 18 років однодітних - 52,1%; дводітних - 39,5%, тридітних і з більшою кількістю дітей -8,4%. Більше половини сімей у містах однодітні, у селах - дво-тридітні та з більшою кількістю дітей.

В Україні переважають прості сім'ї, які складаються із шлюбної пари та дітей (середня величина сім'ї становить 3,2 чол.). Останнім часом зростає кількість сімейних домогосподарств, у складі яких 2-3 шлюбні пари (батьків і одружених дітей). У 1996 році середня величина домогосподарств збільшилась до 3,8 чол., у тому числі 3,7 у містах і 4,3 у селах. Частка сімей із двох осіб, навпаки, зменшилась з 35,1% до 12,1%, що свідчить перш за все про те, що значна кількість молодих сімей не може відокремитись від батьків (з економічних причин та через дефіцит житла).

Становлення ринкової економіки змінило співвідношення джерел забезпечення дітей. Відповідальність за їх утримання і виховання зараз покладена на батьків значно більшою мірою порівняно з державою, ніж раніше. Зростає роль сім'ї у життєзабезпеченні і вихованні дітей, їх оздоровленні, лікуванні, отриманні освіти і фаху тощо. Стрес, викликаний цією переорієнтацією, не може не відбитись на функціонуванні і розвитку сімей.

Частка доходів від особистого підсобного господарства у 1996 році порівняно з 1991 роком зросла майже в три рази, з 1989 роком - більш як у три рази і складала 31 % сукупного доходу сімей, а в сільській місцевості - 54,3% (табл. 1), що певною мірою компенсує скорочення частки оплати праці.

Доходи, споживання і здоров'я

Рівень життя переважної більшості сімей в Україні значно знизився. Хоча точне визначення рівня життя сімей неможливе внаслідок відсутності надійної інформації, тенденції його падіння та поширення малозабезпеченості і бідності все ж можуть бути встановлені шляхом експертних оцінок*. Для цього використовувались такі головні критерії: офіційний мінімальний споживчий бюджет, на зміну якому в 1994 році був запроваджений соціальний норматив - межа малозабезпеченості, що визначається Верховною Радою; питома вага витрат на харчування; суб'єктивні оцінки населення, які застосовуються у міжнародній практиці. Межа малозабезпеченості - це величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянину споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

За офіційними даними державної статистики, у першому кварталі 1996 року 63% населення мали середньомісячний грошовий доход, нижчий від встановленої на той час межі малозабезпеченості (68,1 грн.); у першому кварталі 1997 - 54,4%; у другому кварталі 1997 року-53,9% (нижче діючої межі малозабезпеченості - 70,9 грн.). Суттєвим засобом виживання є особисте підсобне господарство сімей і зайнятість у так званому неформальному секторі економіки, а також праця за сумісництвом широких верств населення. Хоча точні виміри масштабів зайнятості у неформальному секторі економіки і доходів від неї неможливі, згідно з експертними оцінками приблизно половина валового внутрішнього продукту України виробляється саме цим сектором.

За даними оціночного обстеження доходів у 1995 році, проведеного Київським Міжнародним інститутом соціології при сприянні Світового банку, у 5 містах України члени 32-43% опитаних домогосподарств (у віці 15-70 років) були зайняті у неформальному секторі економіки ("тіньовій" економіці); близько третини з них не мали офіційної зайнятості, а чверть поєднувала зайнятість у формальному і неформальному секторах. За експертними оцінками Центру зайнятості і Міністерства праці України станом на 25 жовтня 1996 року, близько 2/3 населення мало основний чи допоміжний заробіток від зайнятості у неформальному секторі. Значно поширені масштаби неповної і часткової зайнятості, особливо жінок. Розподіл сімей за рівнем середньодушового грошового доходу наведено у табл. 1.

За даними соціологічного обстеження "Здоров'я-1996", 88,2% членів домогосподарств мали доход, нижчий від межі малозабезпеченості (табл. 2). Середній рівень середньодушового доходу для всіх членів обстежених домогосподарств складав близько половини рівня межі малозабезпеченості, в селах - 35,9%. Це свідчить про подальше збіднення сімей. Розподіл членів сімей за середньодушовим доходом характеризується зрушенням у бік його найнижчого рівня. Проте треба мати на увазі повноту даних щодо фактичного доходу сімей; наведені показники віддзеркалюють більш-менш реальну картину лише згідно із офіційно фіксованими доходами від трудової зайнятості у формальному секторі.

Соціальний захист сімей з низьким рівнем доходів

Скорочення валового внутрішнього продукту супроводжується зростанням частки соціальних витрат. Загальні витрати на людський розвиток - на освіту, охорону здоров'я, соціальні і спеціальні допомоги - у загальному обсязі ВВП зросли з 20-30% у 1992 році до 50-60% протягом 1994-1996 років, але реальна їх величина зменшилась. 1996 року соціальний захист складав приблизно третину загальних бюджетних витрат. Проте, порівняно з потребами, цих витрат явно недостатньо, а їх ефективність незначна,

Рівень життя сімей залежить не лише від розмірів доходів, а також від їх соціально-демографічного складу - кількості дітей, працюючих і утриманців, віку членів сім'ї, їх освітньо-професійного рівня тощо (табл. 3.). Найбільш уразливими є сім'ї з дітьми, особливо багатодітні; неповні сім'ї, у яких дітей виховує одна мати; сім'ї з дітьми-інвалідами та сім'ї людей похилого віку; ті, у яких немає годувальника. Наявність дітей у сім'ї значно знижує середньодушовий доход. За даними обстеження "Здоров'я-1996", в сім'ях з 3-ма і більшою кількістю дітей він в 2-4 рази менший порівняно з однодітними і бездітними сім'ями (табл. 3.). Згідно з даними оціночного обстеження малозабезпеченості з урахуванням доходів від неформальної трудової зайнятості, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, серед сімей з двома дітьми малозабезпечених 31,2% і занадто бідних 19,1%; серед тридітних - відповідно 24,1 і 33,3%; тільки 52,7% однодітних сімей можна вважати відносно забезпеченими. Отже, найбільш уразливими є молоді сім'ї з дітьми та сім'ї людей похилого віку, чи ті, у складі яких вони є. Саме в цих сім'ях припадає більше утриманців на одного годувальника, що треба брати до уваги при розробці заходів соціального захисту материнства і дитинства.

Середня кількість працюючих членів сім'ї зменшується, а утриманців збільшується; на одного працюючого припадає в середньому 1,2 непрацюючих, в селах - 1,7. Зростає частка членів сімей, які отримують пенсії, соціальні допомоги на дітей і дотації; в середньому вона сягає 1/4, у жінок -І/З. Проте, якщо взяти до уваги надзвичайно низький рівень цих виплат, вони малоефективні і суттєво не поліпшують становища дітей у малозабезпечених сім'ях. Тому посилюється залежність забезпеченості сімей від кількості працюючих.

Значною є також частка працездатних членів сім'ї, які не мають регулярного доходу від формальної зайнятості, та дітей (у віці 15-18 років), які навчаються: в середньому 15,5%; у чоловіків - 13,8, у жінок - 16,8 , що створює додатковий тягар для сімей,

Проживання сім'єю, використання її сукупного доходу дещо пом'якшує малозабезпеченість внаслідок внутрішньосімейного перерозподілу доходів та послуг. За даними обстеження "Здоров'я-1996", не виявилось таких домогосподарств, які зовсім не мають ніякого доходу. Сукупний місячний прибуток домогосподарств поданий у табл. 2.

Рівень витрат на харчування, згідно з міжнародними критеріями, відноситься до переліку головних показників оцінки добробуту. Якщо витрати на харчування складають 2/3 доходу сімей чи більше - це є сигналом небезпеки. В Україні, за даними державної статистики бюджетних обстежень, частка витрат на харчування збільшилась від І/З сукупного доходу в 1989 році до майже 2/3 у 1995 і 1996 роках, що свідчить про зниження матеріального добробуту більшості населення країни, оскільки частка цих витрат зростає і серед заможніших сімей. У найбідніших сім'ях ці витрати становили 78,9% їх сукупного доходу (за даними оціночного обстеження домогосподарств 1995 року). Частка малозабезпеченого населення у 1996 році скоротилась порівняно з 1995, а тенденція до підвищення частки сукупного доходу, що її витрачають на харчування, уповільнилась (1995 рік - 57%, 1996 - 61,3%). Це пояснюється, передусім, збільшенням частки витрат на оплату житла та комунальних послуг (з 4,1 % у 1995 році до 5,8% у 1996).

За матеріалами обстеження "Здоров 'я-1996'', 81,2% сімей, у тому числі 76,5% у містах і 90,8% у селах, мали середньодушовий грошовий доход (згідно із офіційно фіксованими даними) нижчий за вартість продуктової частини (з 22 продуктів харчування) офіційно прийнятого мінімального споживчого кошика (51,72 грн.).

Наслідком різкого зниження рівня життя переважної більшості сімей є значне погіршення харчування дітей. В середньому понад 53,5%, за оцінками жінок, не можуть забезпечити дітям повноцінного харчування. Серед малозабезпечених таких сімей 86,3%. Практично в усіх неповних сім'ях діти не забезпечені належним харчуванням.

Найважчого удару від економічного спаду зазнали неповні сім'ї. За самооцінками економічного становища, більшість сімей не в змозі забезпечити дітям відповідне харчування або можливості оздоровлення (табл. 4).

Самооцінки є додатковими критеріями-індикаторами уточнення проблемної ситуації у сфері формування рівня життя сімей. Згідно із загальними оцінками, 61,8% жінок вважають матеріальне становище своєї сім'ї нижчим чи набагато нижчим від середнього, близько І/З - середнім. Отже, контингенти забезпечених сімей за самооцінками також незначні. Оцінки рівня життя жінками диференціюються за їх зайнятістю та джерелами доходів, кількістю дітей у сім'ї. Малозабезпеченість і бідність властива переважно тим, хто за віком чи з інших причин вибув із сфери трудової зайнятості. Це, перш за все, пенсіонери (50,8%), а також ті, хто перебуває у вимушеній відпустці (приховане безробіття) -48,7%; зареєстровані як безробітні (43,5%); ті, хто перебуває у відпустці по догляду за дитиною (37,3%). Згідно з суб'єктивними оцінками жінок, наявність дітей значно знижує рівень життя сімей. Набагато нижчим від середнього його вважають близько 1/4 дводітних, понад 1/3 тридітних і понад 2/3 тих, що мають 5 і більше дітей.

Можливості збільшити доходи за рахунок зайнятості у недержавному секторі обмежені, хоча зростання обсягу виробництва продукції підсобних господарств є кроком, хоча й вимушеним, до самозалежності. До пошуків незалежного доходу штовхають також постійне зростання цін, затримки зарплат, а також обмеження доступу до зайнятості для певних груп суспільства, таких як жінки. Поступово відбувається перехід від орієнтації на державу як єдине джерело підтримки (через роботу або соціальний захист) до самозабезпечуваності (завдяки роботі у недержавному секторі або підприємництву).

Витрати сімей на лікування і можливості оздоровлення

Дані обстеження свідчать про надто обмежені матеріальні можливості сімей у забезпеченні медичних послуг згідно з потребами. Забезпечення медичними послугами в умовах дефіциту коштів у державі все більшою мірою залежить від сімей. Середньомісячні витрати на ці потреби на одного члена сім'ї складають 6,5 грн. Майже половина сімей (44,1%) витрачають на медпрепарати не більше 1 грн. в місяць (табл. 5). Лише 39,8% сімей у випадку захворювання дитини можуть придбати необхідні медикаменти. Внаслідок малозабезпеченості переважна більшість сімей не звертається до медичного закладу і займається самолікуванням.

Обмежені також можливості здорового способу життя сім'ї, включаючи заняття фізичними вправами. Три чверті сімей (74,1%) не можуть оздоровити дітей. Близько 22,9% сімей не можуть отримати пільгових путівок для дітей; майже 7,3% не мають часу на організацію їх оздоровлення. Лише близько третини всіх дітей (34,2%) беруть участь у позашкільній діяльності. Понад 77,7% дітей не відвідують спортивної секції чи групи здоров'я.

Рівень доходу впливає також на стан здоров'я жінок. Серед жінок контингенти з добрим чи дуже добрим здоров'ям, за їх самооцінками, незначні - 16,5%. У відносно забезпечених сім'ях жінки частіше здорові. Оцінка здоров'я "погане" поширена здебільшого серед малозабезпечених міських і сільських жінок; 65,2% жінок оцінює своє здоров'я як "середнє".

Житлові умови

Здоров'я значною мірою залежить від забезпеченості житлом. Наявного житла недостатньо, більшість квартир перенаселені та потребують ремонту чи реконструкції. Забезпечення громадян комунальними послугами переважно незадовільне, особливо в селах. Нестача житла, особливо у молодих сімей, стала ще більш відчутною у зв'язку з необхідністю переселення людей з територій, що постраждали від аварії на Чорнобильській атомній електростанції, а також забезпечення житлом корінних жителів, що повертаються в Україну із колишніх республік Радянського Союзу, сімей військовослужбовців, демобілізованих у запас та виведених з країн Східної Європи. В результаті мешкає у гуртожитках чи тимчасово орендує квартиру 13% населення, або кожна сьома сім'я.

Переважна більшість сімей в Україні мешкає у набагато меншому за площею і менш комфортному житлі порівняно з сім'ями більшості країн світу. У середньостатистичній сім'ї на кожного її члена в Україні припадає близько 18 м загальної площі; у країнах Європи цей показник становить 25 м , а для американських сімей -З0 м.кв.. Близько 79,1 % сімей (87,0% у містах і 77,4% в селах) мають середньодушову забезпеченість загальною площею меншу, ніж офіційно прийнята норма - 21,0 м. Кошти, що витрачаються на капітальний ремонт житла та фінансування комунального господарства в Україні, значно менші за ті, яких потребує запобігання занепаду житлового фонду, не беручи навіть до уваги загальну необхідність його збільшення за обсягами, комфортністю та якістю комунальних послуг. 1995 року частка валового внутрішнього продукту, що витрачається на житлово-комунальний сектор (державні дотації на житлово-комунальні послуги, на скраплений газ та тверде паливо, на часткове покриття платежів населення тощо) становила 7,7%, в той час як відповідні витрати західноєвропейських країн та Сполучених Штатів становлять від 18 до 20%.

Тільки в селах, де населення мешкає здебільшого у власних будинках (86,0%), забезпеченість житловою і загальною площею вища порівняно з містами (табл. 6). Середня кількість кімнат на одну сім'ю також значно менша від середньої величини сім'ї за кількістю членів. Ванну чи душ мають лише 59,3% домогосподарств (73,2% у містах і 27,4% в селах); туалет поза будинком (квартирою) - 46,6% (29,5% у містах і 85,9% в селах); користуються порівняно якісною питною водою із свердловин і критих колодязів лише 23,1% (8,1% у містах і 57,7% в селах).Не дивно, що оцінки матерями здоров'я дітей як "погане" і "дуже погане" частіше зустрічаються серед мешканців гуртожитків та перенаселених квартир у містах. Ті сім'ї з дітьми, які тиснуться в одній кімнаті, майже у 3 рази рідше оцінюють здоров'я своїх дітей як "добре" порівняно з сім'ями з кращими житловими умовами.

Вплив умов життя сім'ї на її розмір

Умови життя позначаються на репродуктивних рішеннях сімей. Все більше сімей обирають бездітність або відкладають народження дітей. Сумарний показник народжуваності знизився з 1,9 у 1989 році до 1,3 у 1996 році. Значною є питома вага сімей без дітей - у містах понад 1/5: серед сімей з дітьми 43,0% однодітні. Таблиця 7 свідчить, що лише 2,1% жінок не бажають мати дітей, хоча фактично бездітні 19,3% жінок. В той же час більш забезпечені сім'ї бажають і фактично мають менше дітей (табл. 8).

Зменшуються значення установок на число дітей, особливо в містах. Середня бажана кількість дітей тут зменшилась з 2,0 у 1976 році і 2,3 у 1980 до 1,7 у 1996 році. В селах установки на 2-3-дітну сім'ю лишаються більш поширеними.

Реалізація бажаних орієнтацій на сім'ю тієї чи іншої величини знаходиться у прямій залежності від житлових умов. Показники середньої бажаної і фактичної кількості дітей значно менші у тих (переважно міських) сімей, які не мають окремого житла і мешкають в одній кімнаті у гуртожитку чи у квартирі батьків. Саме ці молоді подружжя частіше відкладають народження дітей "до кращих часів" (Табл. 9).

Соціально-демографічний статус жінок і дітність

Дітність сімей значною мірою визначається соціально-професійним статусом та шлюбним станом жінок. Соціально-професійний статус впливає не лише на доходи, а й на наявність часу для сімейного виховання дітей. Середня кількість дітей найбільша у жінок-колгоспниць (2,1) та робітників низької кваліфікації (1,9); найнижча (1,2) у представниць творчих професій та у жінок-військовослужбовців (1,2). Реалізувати дітородні установки більше шансів у одружених жінок, особливо за умови сприятливих шлюбно-сімейних стосунків (табл. 10).

Нетрадиційний шлюбний статус негативно впливає на репродуктивні рішення. В той же час не сприяє середньодітності стійка тенденція до зростання розлучень, частки неповних сімей та позашлюбного материнства. Одній жінці важко матеріально утримувати і виховувати навіть одну дитину. Тому середня кількість фактичних і бажаних дітей у овдовілих і розлучених, а також в неблагополучних сім'ях значно менша порівняно з шлюбними контингентами в цілому та особливо тими, у яких склались гармонійні стосунки. Проте найвищу середню кількість дітей мають ті жінки, які створили сім'ю на засадах офіційно незареєстрованого шлюбу - 1,6 (табл. 11). Розповсюдження таких сімей пов'язане з необхідністю виживання та отримання додаткових пільг соціального захисту, які надаються одиноким матерям.

Отже, шанс мати не тільки двоє-троє дітей, а навіть лише одну дитину в умовах економічних труднощів значно зменшується. Несприятлива дітородна ситуація посилюється поширенням розлучень, самотності, невпорядкованих статевих стосунків, абортів. Це негативно позначається на загальному і генеративному здоров'ї жінок. Ті з них, які перервали вагітність нелегальним шляхом і не мають дітей внаслідок хвороби і безпліддя, становлять 12,3% (8,3% у містах і 33,3% у селах).

Таблиця 1. Розподіл населення за рівнем середньодушового сукупного доходу за місяць у 1996 році за матеріалами обстеження сімейних бюджетів (%)

	Всього	У тому числі
		в міських поселеннях			в сільській місцевості
Усі сім'ї	100		100	100
У тому числі з середньодушовим доходом на місяць (грн.)
ДО 20,0	0,3		0,1	0,6
20,1-30,0	1,4		1,4	1,5
30,1 -60,0	18,7		19,0	18,0
60,1-90,0	30,1		29,5	31,4
90,1-120,0	21,2		20,4	22,9
120,1 -150,0	12,2		12,1	12,4
150,1-180,0	6,4		6,5	6,4
180,1 -210,0	3,3		3,3	3,1
210,1-240,0	2,0		2,2	1,4
240,1 -270,0	1,2		1,4	0,9
270,1 -300,0	0,6		0,7	0,4
понад 300,0	2,6		3,4	1,0
Джерело: дані Державного комітету статистики України.

Таблиця 2. Розподіл домогосподарств за рівнем середньодушового доходу за місяць*, 1996 (%)

Рівень середньодушового доходу (грн.)	Все населення	У тому числі
Рівень середньодушового доходу (грн.)	Все населення	міське	сільське
до 10 грн. включно	33,5	28,9	42,7
10,1-30,0	28,1	25,7	33,0
30,1-50,0	18,7	20,8	14,6
50,1-70,0	8,7	10,6	4,8
70,1-100,0	7,2	8,9	3,7
100,1-150,0	2,3	3,2	0,6
150,1 і більше	1,5	1,9	0,6
Всього	100	100	100
Середньодушовий грошовий доход за офіційно фіксованими доходами (грн.)	33,5	37,7	24,1

Таблиця 3. Рівень середньодушового доходу в залежності від кількості дітей в сім'ї, 1996 (грн.)

Кількість дітей	Все населення	У тому числі
Кількість дітей	Все населення	міське	сільське
0	54,4	59,4	40,3
1	40,9	44,6	28,6
2	32,2	36,3	24,5
3	20,3	26,6	14,6
більше 3-х	14,1	18,6	12,1

Таблиця 4. Стан забезпеченості дітей у неповних сім'ях, 1996

	Все населення	У тому числі
	Все населення	міське	сільське
Частка дітей, не забезпечених повноцінним харчуванням (%)	63,7	71,0	40,8
Частка сімей, в яких не вистачає коштів на харчування дітей (%)	97,6	98,6	95,3
Частка сімей, в яких не вистачає грошей на оздоровлення дітей (%)	71,5	73,3	66,3
Частка сімей, в яких у випадку застудного захворювання дитину лікує сама мати (%)	78,1	75,6	86,3
Джерело: дані соціологічного обстеження.

Таблиця 5. Розподіл домогосподарств за рівнем витрат на медичні потреби, 1996 (%)

Медичні витрати в місяць (гривні)	Частка домогосподарств
	Все населення	У тому числі
	Все населення	міське	сільське
до 1 гривні включно	44,1	42,0	48,9
1,1-10,9	26,6	26,9	26,2
11,0-20,9	11,6	12,1	10,3
21,0-50,9	7,6	8,5	5,9
51,0 і вище	3,1	3,1	2,2
Ніяких витрат	0,2	0,3	0,2
Невідомо	6,8	7,1	6,3
Всього	100	100	100
Середні витрати на домогосподарство (грн.)	23,1	26,1	16,2
Середні витрати на одного члена домогосподарства (грн.)	6,6	7,4	4,6

Таблиця 6. Житлові умови сімей, 1996

	Все населення		У тому числі
			міське	сільське
Середня кількість житлової площі на 1 члена домогосподарства (м.кв.)	11,0		10,4	12,4
Середня кількість загальної площі на 1 члена домогосподарства (м.кв.)	16,6		15,7	18,4
Сім'ї, у яких середньодушова загальна площа: менше норми -21 м.кв' (%) 21 м.кв. і більше (%)	79,1 20,9		87,0 13,0	77,4 22,6
Середня кількість кімнат на одне домогосподарство	2,7		2,6	3,1
Середня величина домогосподарства (чол.)		3,8	3,7	4,3
Джерело: матеріали дослідження "Здоров'я-1996".

Джерело:

"Здоров'я дітей та жінок Україні'97" Київ. √ 153 с.
Стан материнства і дитинства в Україні. Проблеми перехідного періоду. √ Київ: ЮНІСЕФ-ПРООН, 1996. √ 123 с.

Таблиця 7. Розподіл жінок за фактичною 1 бажаною кількістю дітей, 1996 (%)

Кількість дітей	Фактична кількість дітей			Бажана кількість дітей
Кількість дітей	Все населення	Міське населення	Сільське населення	Все населення	Міське населення	Сільське населення
0	19,3	20,5	16,4	2,1	2,4	1,5
1	34,8	38,5	26,5	20,4	22,5	15,9
2	39,3	36,8	44,8	58,1	58,0	58,5
3 і більше	6,6	4,2	12,3	12,6	11,3	15,6
Невідомо (не визначились)	-	-	-	6,8	5,8	8,6
Всього	100	100	100	100	100	100
Середня кількість дітей	1,672	1,581	1,873	1,947	1,904	2,049

Таблиця 8. Середня фактична і бажана кількість дітей в залежності від середньодушового доходу сім'ї, 1996

Середньодушовий дохід сім'ї (грн.)	Фактична кількість дітей на одну жінку			Бажана кількість дітей на одну жінку
	Все населення	У тому числі		Все населення	У тому числі
	Все населення	міське	сільське	Все населення	міське	сільське
до 10 включно	1,5	1,3	1,7	2,0	1,9	2,1
10,1-30,0	1,5	1,4	1,6	2,0	1,9	2,0
30,1-50,0	1,3	1,2	1,3	1,9	1,9	2,1
50,1-70,1	1,2	1,2	1,3	1,8	1,9	1,8
70,1-100,0	1,1	1,1	1,2	1,8	1,8	1,7
100,1-150,0	0,9	0,9	1,3	1,7	1,7	2,2
150 і більше	0,8	0.8	0,9	1,7	1,7	1,8

Таблиця 9. Середня фактична і бажана кількість дітей в залежності від житлових умов, 1996 (чол.)

Вид житла	Фактична кількість дітей			Бажана кількість дітей
	Все населення	У тому числі		Все населення	У тому числі
	Все населення	міське	сільське	Все населення	міське	сільське
Частина квартири	1,1	1,1	1,7	1,9	1,9	1,8
Окрема квартира	1,2	1,2	1,4	1,9	1,8	1,9
Кімната в гуртожитку	1,2	1,2	1,3	1,8	1,8	2,0
Частина будинку	1,4	1,3	1,6	2,0	1,9	2,1
Окремий будинок	1,5	1,4	1,6	2,0	1,9	2,0
Джерело: дані соціологічного дослідження.

Таблиця 10. Середня фактична 1 бажана кількість дітей в залежності від характеру сімейних стосунків, 1996

Оцінка жінками сімейних стосунків	Фактична кількість дітей			Бажана кількість дітей
	Все населення	У тому числі		Все населення	У тому числі
		міське	сільське		міське	сільське
Задоволені	1,6-1,4	1,4	1,8-1,6	2,0-1,9	1,9	2,1 1,9
Не задоволені	1,4	1,4-1,3	1,4	1,8	1,8
Джерело: дані соціологічного дослідження.

Таблиця 11. Середня кількість дітей в залежності від шлюбно-сімейного стану жінок, 1996

Шлюбний стан жінок	Середня кількість дітей (чол.)
	Все населення	У тому числі
	Все населення	міське	сільське
Одружена	1,5	1,5	1,8
Офіційно неодружена, але живе сім'єю	1,6	1,5	1,8
Вдова	1,3	1,2	1,6
Розлучена	0,1	0,1	0,1
Джерело: дані соціологічного дослідження.

Демографічна ситуація на Україні

Загальна характеристика шлюбно-сімейної ситуації

Доходи, споживання і здоров'я

Соціальний захист сімей з низьким рівнем доходів

Витрати сімей на лікування і можливості оздоровлення

Житлові умови

Вплив умов життя сім'ї на її розмір

Соціально-демографічний статус жінок і дітність